Тетяна Снопко зареєструвала за собою 6 торгівельних марок ”Всевидящее ОКО” — текстових та графічних
Практично непомітно для широкої публіки в Україні зростає новий медіамагнат, який скуповує один за одним засоби масової інформації. За останній рік мешканка міста Дніпро Тетяна Снопко купила вже два медіахолдинги та явно готується до наступних покупок.
У січні 2023 року Тетяна Снопко стала єдиною власницею ТОВ ”Комунікаційний хаб ”Економіка” зі статутним капіталом 1 млн 330 тисяч гривень та ТОВ ”Медіаманія”, що оперують трьома виданнями — бізнес-порталом Delo.ua, жіночим порталом womo.ua, виданням про маркетинг mmr.ua, а також друкованим рейтинговим журналом ”ТОП-100”.
Вже за півроку мало кому відома у медіа-середовищі Снопко реєструє ТОВ ”Хаб Главком” зі статутним капіталом у 10 млн грн, та у липні 2023 року купує ТОВ ”Українські медійні системи”, якому належить видання ”Главком”.
І ось 31 серпня 2023 року в реєстрі юридичних осіб з’являється ще одне ТОВ ”Медіа Хаб Юкрейн” зі статутним капіталом у 3 млн грн, у якому Снопко Тетяна Давидівна є єдиним бенефіціаром. За інформацією учасників українського медіа-ринку, новоспечена власниця п’яти медіа готується до нових покупок українських ЗМІ, зокрема телеграм каналів.
Вартість трьох видань та журналу хаба ”Економіка”, за оцінкою учасників ринку, на момент їх купівлі Тетяною Снопко могла становити від 0,7 до 1,3 млн доларів, ”Главкома” — від 2,5 до 3 млн доларів.
Не класичними медіа єдиними. 29 травня 2024 року Снопко Тетяна Давидівна, згідно даних Спеціальної інформаціїної системи УКРНОІВІ, стала власником торгівельної марки ”Всевидящее ОКО”.
Це — анонімний телеграм-канал з 1 млн 133 тисячами підписників, який не раз публікував російські ІПСО для української аудиторії. На його придбання Снопко могла витратити ще не менше 1 мільйона доларів.
Ми спробували розібратися, хто така Тетяна Снопко і звідки у неї стільки грошей на буквально скуповування одного за одним національних українських медіа та телеграм-каналів. І навіщо вони їй, враховуючи, що медіа в Україні сьогодні через падіння в рази рекламного ринку через війну — скоріше проблемний актив, ніж прибутковий, що неозброєним поглядом видно навіть у купленого нею ТОВ ”Комунікаційний хаб ”Економіка”,виручка якого за даними Youcontrol з 13,7 млн грн у 2021 році ”просіла” 2022-го до 4,8 млн грн, тобто майже втричі.
Who is Тетяна Снопко?
За інформацією з відкритих джерел, 37-річна мешканка міста Дніпро Тетяна Снопко всю свою кар’єру була найманим співробітником і не мала свого бізнесу. За даними реєстру прав на нерухоме майно, у її власності знаходиться лише невелика двокімнатна квартира загальною площею 42 квадратні метри у старому панельному будинку у місті Дніпро на проспекті Богдана Хмельницького. Також у власності Снопко автомобіль BMW X3 2017 року випуску.
Снопко у Дніпрі обіймала посаду головного редактора спортивного інтернет-видання, а після понад 8 років пропрацювала директором з комунікацій компанії ”Noosphere Ventures”. Це компанія, в портфелі якої сайти знайомств, азартні інтернет-ігри, а також наукомісткі стартапи та соціальні проекти у сфері освіти. Належить ”Noosphere Ventures” Максиму Полякову, відомому українському підприємцю родом із Запоріжжя, який у 2022 році посів 11 місце у списку найбагатших українців зі статком у 800 млн доларів за версією журналу Forbes.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну Снопко переїхала до Чехії, де навіть, за словами її друзів, шукала роботу, проте вже наприкінці 2022 року жінка починає купувати українські ЗМІ та реєструвати ТОВ із мільйонними статутними капіталами.
Це при тому, що в компанії Noosphere Снопко була оформлена чи не мінімальну зарплату: згідно з даними податкової, від громадської організації ”Ноосфера” Снопко у період 2018-2021 років отримувала заробітну плату від 6300 до 13500 грн на місяць. Однак це були її не єдині доходи. З 2013 року Снопко також працювала як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності ”Обробка даних, розміщення інформації на веб-сайтах та пов’язана з ними діяльність”.
Згідно з її податковими деклараціями, від трьох підприємств, а це ТОВ ”ТТ Медіа”, ”Пеймент Ворк” та ”ПМ Плюс Медіа”, Тетяна Снопко у 2018 році отримала річний дохід у 928 тисяч грн, у 2019 — 1 млн 45 тисяч гривень, 2020-го — 1 млн 102 тисячі грн, а 2021-го ця сума склала 944 тисячі гривень. Тобто за чотири останні роки до повномасштабної війни, коли Снопко шукала роботу в Чехії, вона встигла заробити близько 4 млн грн. З огляду на те, що, вірогідно, на ці гроші весь цей час вона й жила, цього зовсім не вистачить на купівлю одразу кількох медіа та реєстрацію підприємств із статутними капіталами у сумі 13 млн грн.
Звідки гроші у Тетяни Снопко?
На це запитання у коментарі Forbes Тетяна Снопко відповідати відмовилась. Говорячи про те, навіщо їй зазначені медіа, вона сама визнала, що заробити сьогодні на медіа як на бізнесі — нереально. ”Я навіть не можу сказати, що ринок дикий. Його немає… Я з ІТ-індустрії, для мене медіа – це насамперед продукт, платформа, робота з трафіком. Для мене це digital-актив насамперед”, – заявила вона, не пояснивши, що це означає і в чому для неї вигода таких покупок сьогодні.
Трохи прояснили картину наші джерела у редакції видання ”Главком”, які повідомили, що Снопко — далеко не кінцевий бенефіціар куплених нею медіа, а скоріше лише посередник та ”призначена” особа. Реальним же покупцем усіх зазначених ЗМІ є підприємець Максим Кріппа, про якого ще донедавна відомо дуже мало.
Максим Кріппа – давній партнер колишнього роботодавця Тетяни Снопко Макса Полякова. Снопко останні роки надавала послуги піар-менеджера як одному, так і іншому аж до сьогодні. Як пише Forbes, коли видання опублікувало статтю про Кріппу, саме Тетяна Снопко спілкувалася з редакцією від його імені та представляючи його інтереси. На пряме питання про свій зв’язок з ним вона відповіла, що вони просто знайомі, а їхню співпрацю описала як ”консультацію”.
Багато інтернет-ресурсів вказують інформацію про те, що на початку ”десятих” Максим Криппа та Максим Поляков разом розвивали бізнес у сфері гемблінгу та онлайн-дейтингу. Станом на 2013 рік Кріппа та Поляков володіли онлайн-казино GGS та GMS, що підтверджують матеріали судової справи на той час про поділ бізнесу з їхніми російськими партнерами Сергієм Токарєвим та Рустамом Гільфановим. Пізніше Поляков і Кріппа почали займатися організацією онлайн-казино під брендом ”Вулк@н” і активно розвивали його у багатьох країнах, у тому числі й в Україні, де до 2020 року азартні ігри були під забороною.
Тому у 2016 році Головне слідче управління СБУ відкрило кримінальне провадження №22015000000000379 за частиною 1 статті 203-2 (Незаконна діяльність у сфері азартних ігор) та частиною 2 статті 258-5 (Фінансування тероризму) Кримінального кодексу України. Слідство встановило, що всупереч забороні на гральний бізнес в Україні Поляков Максим Валерійович та Кріппа Максим Володимирович створили під брендом ”Вулк@н” низку веб-сайтів www.vulkan-champion.co/ru/ru, www.casino-club-online.com, www.casino-velcam.com, www.vulkan-russia.com та www.vulcanoriginals.com, за допомогою яких надавали послуги онлайн-казино.
За даними СБУ, Поляков був фактичним організатором та інвестором онлайн-казино ”Вулк@н”, а Максим Кріппа був керівником IT-компанії CloneFish, яка розробляла ігри для онлайн-казино та здійснювала адміністрування та технічну підтримку сайтів онлайн-казино ”Вулк@н” та їх захист від електронного втручання із боку представників державних органів. У 2014 році CloneFish стала частиною іншої компанії Максима Кріппи EvoPlay, яка і досі займається розробкою ігор для онлайн-казино.
Крім того, для легалізації грошових коштів, що надходили від грального бізнесу, Макс Поляков, як йдеться в матеріалах кримінального провадження, спільно зі своїми компаньйонами Ігорем Сподиним та Ігорем Бошняковим створив у Дніпрі громадську організацію ”Асоціація Ноосфера” (в якій працювала Тетяна Снопро) та ТОВ ”Аврора Технолоджиз”, на поточні банківські рахунки яких здійснювалися перерахування грошей, отриманих від незаконної діяльності онлайн-казино ”Вулк@н”, які ”надалі перераховувалися на рахунки інших підприємств з ознаками фіктивності, переводилися в готівку та розподілялися між учасниками злочинної діяльності”.
Більше того, як випливає з низки ухвал Шевченківського районного суду міста Києва від січня 2017 року, частина грошей, виведених на офшорні компанії, підконтрольні Максиму Полякову, надалі оброблялися та передавалися для фінансування «ДНР» та «ЛНР». Очевидно, саме тому другою статтею у кримінальному провадженні було ”Фінансування тероризму”. Чим закінчилася ця справа — невідомо. Враховуючи те, що у відкритих реєстрах більше документів щодо неї немає, а також те, що в низці інших судових справ щодо Максима Кріппи (зокрема, про податкові порушення та керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння) йому вдавалося йти від відповідальності, швидше за все, і в цій справі Полякову та Кріппі це також вдалося.
Російське коріння ”Вулк@ну”
Для України після ухваленого у 2020 році рішення легалізувати ринок азартних ігор не новина, що левову його частину (переважно тіньову) займають гравці з російським корінням. 2022 року Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей вже видавала ліцензії на роботу в Україні російському букмекеру 1xBet, який намагався замаскуватися під українським ТОВ ”Твоя беттінгова компанія”. В результаті після піднятого громадського резонансу КРАІЛ довелося анулювати видані ліцензії, однак ніхто не обіцяв, що на ринок не будуть випущені інші російські оператори грального бізнесу.
15 квітня 2021 року ТОВ ”Конкуерор” отримало від КРАІЛ ліцензію на надання послуг онлайн-казино під брендом Vulk@n на сайті vulkancasino.ua. ТОВ ”Конкурерор” зареєстровано на офшорну ”Дарлокс Лімітед” (99,9%) та вихідця із міста Ніжин Чернігівської області Станіслава Руденка (0,1%). Однак раніше до 2021 року бенефіціаром ТОВ ”Конкуерор” був резидент Кіпру Федір Федоров (Теодор Теодору), засновник компанії ”Новолоджик”, директором якої у 2010-2015 роках, за даними YouControl, був Максим Кріппа. Саме за два місяці до отримання ліцензії на роботу в Україні ТОВ ”Конкуерор” вивів зі складу своїх засновників Федора Федорова.
А ось власником торгової марки ”Вулк@н” в Україні є кіпрська фірма ”Дареос ЛТД” (DAREOS LTD). На цю ж компанію у 2021 році було зареєстровано право на ТМ Vulka@n у Відомстві інтелектуальної власності Європейського Союзу. У Росії торгова марка ”Вулк@н” зареєстрована на компанію ”Дареос Холдинг ЛТД” (DAREOS HOLDING LTD), яка є ідентичною компанії ”Дареос ЛТД”. Вони обидві зареєстровані за тією ж адресою на Кіпрі і мають однакових осіб у структурі управління.
Хто ж ним є? Відповідь на це ми знайшли в матеріалах адміністративної справи Всесвітньої організації інтелектуальної власності D2021-0892 від 2021 року, куди вже згадана кіпрська компанія Dareos Ltd., що управляє торговою маркою ”Вулк@н” (VULK@N, VOLC@NO, VULC@N, ВУЛК@Н), подала скаргу до громадянина України Сергія Мироненка за незаконне використання її товарних знаків та доменних імен на п’яти веб-сайтах, у тому числі vlk-casino-online.com та fan-vulcan.com та інших, які надавали послуги азартних ігор під брендом ”Вулк@н”.
У матеріалах цієї справи позивач надав ВОІВ дані щодо своїх прав на бренд ”Вулк@н”, а також інформацію про те, хто володіє цими товарними знаками.
”Ця організація (Dareos Ltd.) управляє товарними знаками Ritzio International Group та члена групи Ritzio Purchase Limited (спільно названих «Ritzio»), розважальної групи, що працює в Російській Федерації з 1992 року та на інших європейських ринках з 2005 року. Веб-сайт групи знаходиться на сайті www.ritzio.eu. Згідно зі скаргою, позивач ліцензує Ritzio відповідні товарні знаки”, — йдеться у матеріалах справи.На російську Ritzio, як кінцевого бенефіціара всієї екосистеми гральних сайтів ”Вулк@н”, вказує ще одна справа у Всесвітній організації інтелектуальної власності 2015 року №D2015-0222, згідно з матеріалами якої компанія EvoPlay LLC подала скаргу проти громадянина РФ Тимура Зіганшина за незаконне використання ним доменів під назвою ”Вулк@н” у Росії. У своїй скарзі EvoPlay, українська IT-компанія, зазначила, що у грудні 2014 року вона також отримала ексклюзивні права на використання ТМ ”Вулк@н” від російської Ritzio International Group.
Тобто українська компанія вже в розпал російської агресії проти України зайнялася розвитком російського грального бізнесу, причому ще й активно захищаючи його від незаконного використання торгових марок у самій Росії.
EvoPlay вважається однією з найбільших українських IT-компаній, яка позиціонує себе міжнародним ігровим провайдером у сфері азартних ігор з офісами у Києві, Львові, Празі (Чехія) і Лімасолі (Кіпр) та розробляє ігри для онлайн-казино. Переважно для ”Вулк@ну”, на всіх сайтах якого як в Україні, так і в РФ використовуються ігри EvoPlay.
Засновниками ТОВ ”Евоплей Ентертеймент”, зареєстрованого у Києві, є кіпрська компанія EvoPlay LTD та громадянин України Іван Кравчук, кінцевим бенефіціаром якийсь кіпріот Джорджіу Саввас. Проте фактичним власником компанії є Максим Кріппа, що підтверджують як низка учасників ринку азартних ігор в Україні, так і архіви СБУ, яка в рамках кримінального провадження встановила прямий зв’язок Кріппи до EvoPlay. Ну, і ще один маленький слід, який Кріппа не встиг ”підчистити” у мережі, чим він займався останнім часом, намагаючись приховати свій зв’язок із казино ”Вулк@н”.
Один із номерів телефону Максима Кріппи 06750…84 у сервісі GetContact, що надає інформацію про те, як підписано той чи інший номер у контактах користувачів, видає тег ”Крипа Максим Владимирович Evoplay”.
У свою чергу, номер телефону 06744…85 Оксани Ковальової (Мірошниченко), яка також проходила у кримінальному провадженні СБУ щодо Макса Кріпи та Макса Полякова у 2016 році як їх бухгалтер у проекті ”Вулк@н”, видає такі теги: ”Оксана Бухг Крип” Оксана Юрист Evo”, ”Оксана Юрист Вулк@н Днепр”, ”Оксана EvoPlay”.
Українські гроші на фінансування російської армії?
Російський холдинг Ritzio є фактичним творцем грального бренду ”Вулк@н”, який був народжений у ”нульових” у Росії. Після офіційної заборони азартних ігор у РФ компанія стала розвивати бренд у країнах Східної Європи, в тому числі Україні, а також у Німеччині, Італії та Хорватії, де під управлінням Ritzio працює більш ніж 200 гральних залів під вивісками Vulk@n, Vulk@n Stern і Vulc@no della Fortuna, а також веб-сайти www.vulkanvegas.com та www.vulkanvegas-online.com з відповідними мобільними додатками.
Холдинг Ritzio належить російському мільярдеру Олегу Бойку, який також володіє холдингом Finstar і парфумерною мережею ”Рів Гош”. Станом на 2014 рік росіянин Олег Бойко володів українською приватною лотереєю ”Патріот”, яка через кіпрську компанію Cehriba Investments Limited входила в інвестиційний холдинг Finstar.
Як повідомляли у серпні 2014 року ”Наші гроші”, заробляв на лотереях Олег Бойко на той час не лише в Україні, а й на своїй батьківщині. У РФ його лотерея мала назву ”Победа”, і, як виявили тоді журналісти, свої доходи вона спрямовувала на підтримку російської армії, яка вже на той час анексувала український Крим і вела війну на Донбасі. 2016 року ПрАТ ”Патріот” потрапило під санкції РНБО України ”у зв’язку з причетністю до російських бізнесменів та можливим фінансуванням російської армії”.
Тим часом влітку 2015 року правоохоронці проводили обшуки в офісі компанії EvoPlay на вулиці Набережно-Печерській, 1 у Києві за підозрою в роботі даної компанії на російського олігарха Олега Бойка. У ході обшуку було вилучено сервер із даними про діяльність компанії, частину офісного обладнання, гральні автомати, бухгалтерську документацію з кількома десятками печаток та штампів різних фірм.
”Частина прибутку від діяльності кампанії EvoPlay, очевидно, йшла безпосередньо російському мільярдеру Олегу Бойку, оскільки компанія Ritzio International, що належить йому, має ексклюзивну угоду з компанією EvoPlay про представлення в онлайн індустрії розваг її власності – торгової марки “Вулк@н”, під якою раніше працювали салони гральних автоматів”, — повідомляли тоді ЗМІ.
Тобто лише через півроку після того, як журналісти оприлюднили інформацію про те, що російський бізнесмен Олег Бойко, власник української лотереї, свої доходи спрямовує на фінансування російської агресії проти України, Поляков та Кріппа входять у партнерство з Бойком, отримують у нього права на використання бренду ”Вулк@н”, керують сайтами казино в його інтересах, що передбачає регулярну фіксовану плату, або відсоток від прибутку його власнику.
Імперія розширюється. NAVI, GGBet, MainCast
Як вже вище згадувалося, Макс Кріппа останніми роками всіляко намагався приховати цю історію та свій зв’язок із російським гральним ринком, зачищаючи в інтернеті будь-які згадки про нього у зв’язці з казино ”Вулк@н”. І це зрозуміло — в умовах агресивної війни РФ будувати бізнес в Україні з таким минулим було б м’яко кажучи складно. І, треба сказати, Кріппі в якомусь сенсі вдалося заплутати сліди і на зароблених на російській ”ігорці” грошах почати скуповувати в Україні компанії, нерухомість та ЗМІ, не привертаючи своєї уваги в якості бізнес-партнера російського мільярдера, який підтримує агресію проти України.
Так, у липні 2022 року Макс Кріппа став власником кіберспортивного бренду NAVI, клубу, команди якого за 12 років заробили $18,7 млн призових. Засновником та власником компанії був Олександр Кохановський, який, за версією російського Forbes, вважався станом на 2019 рік одним із найвпливовіших людей у кіберспорті на пострадянському просторі.
Незважаючи на критику, NAVI ні до зміни власника, ні після неї не вважала проблемою участь у її командах російських гравців, які числяться у складі NAVI і досі. Наприклад, росіяни Андрій Кіпрський, Дмитро Ілюшин, Артем Адаркін та Олександр Пирогов і сьогодні вказані на сайті NAVI як гравці їхніх команд. 20 червня 2022 року, у розпал повномасштабної війни РФ проти України, NAVI на своєму сайті повідомило, що повертає до свого складу Івана Капустіна, не вказуючи при цьому жодного слова про те, що він росіянин. А в листопаді 2022 року повідомлялося про те, що NAVI стали чемпіонами PUBG Global Championship 2022 у Дубаї, за що отримали понад 1 млн доларів призових, і найкращим гравцем турніру, який отримав додатково 10 тисяч доларів, став Артем Адаркін, громадянин РФ та гравець української NAVI.
М’яка позиція по відношенню до РФ у Кохановського так само, як і у Кріппи, не просто так. Кохановський станом на 2018 рік був співвласником ESForce, третього за величиною підприємства, що фінансується USM Holdings близького до Путіна російського олігарха Алішера Усманова, який у 2015 році інвестував у проект Кохановського 100 млн доларів. У 2018 році ESFORce купила російська компанія Mail.ru Group. Партнером Кохановського з ESForce виступав Антон Черепенніков, засновник системи ”Цитадель”, яка допомагає російським спецслужбам відстежувати інтернет-користувачів та прослуховувати телефони.
Тобто зв’язки з російським бізнесом для Олександра Кохановського так само, як і для Кріппи, — справа зовсім не з розряду чогось дивного. Можливо, саме тому титульним спонсором NAVI у 2020 році був скандальний російський букмекер 1xBet.
Партнерство Кохановського та Кріппи вбачається тіснішим і не обмежилося однією угодою щодо NAVI. Ще 2020 року на гучному аукціоні за 1 млрд 111 млн грн вони придбали будівлю готелю ”Дніпро” у самому центрі Києва на вулиці Хрещатик. Переможцем в аукціоні виступило ТОВ ”Смартленд”, зареєстроване у Броварах на вулиці Київській 130 — у будівлі, за даними системи YouControl, що належить Максиму Кріппі. Публічно про дану покупку виступав Олександр Кохановський, який одразу заявив: ”Перемогу в аукціоні за готель ”Дніпро” здобули не російські олігархи, а українські айтішники”.
Проте, тоді народний депутат Андрій Холодов вийшов із заявою, що суперечить словам Кохановського, в якій вказав, що до покупки готелю ”Дніпро” може мати відношення… той самий давній партнер Кріппи, російський мільярдер Олег Бойко.
«Аукціон із продажу готелю Дніпро, ймовірно, виграв російський ігровий магнат Олег Бойко (група Ritzio Entertainment: лотерея Патріот, казино Вулк@н, зали гральних автоматів Метро — Джекпот, бізнес-центр Хрещатик, група ОЛБІ)», — написав він у своєму Facebook.
На підтвердження цьому він надав архівні дані податкової, згідно з якими директор та співвласник ТОВ ”Смартленд”, яке купило готель, Терещук Максим Миколайович, був співробітником гральних ТОВ ”Чесна гра”, ”МДК” та ”Прорив”, які входили до вже згаданого нами російського холдингу Ritzio Олега Бойка.
Почути прізвище Бойка в угоді Кріппи з Кохановським було далеко не дивним. Очевидно, що сума в 1,1 млрд грн для покупки готелю в центрі Києва для української фірми зі статутним капіталом в 11 млн грн виглядає непосильною. Чого не скажеш про російського ігорного магната із капіталом за різними оцінками від 1,1 до 1,5 млрд доларів.
Однак у цій історії спливло й інше відоме прізвище голови податкового комітету Верховної Ради України Данила Гетьманцева, якого днями журналіст Сергій Іванов звинуватив у роботі на ФСБ Російської Федерації. У кількох фірмах, в яких Максим Кріппа є власником, а саме ТОВ ”Профіт Тем” та ТОВ ”Мідал”, директором є Осока Олександр Васильович (у благодійному фонді Кріппи ”МК Фаундейшн” Осока ще й співзасновник), чий особистий номер телефону 09763…35 у GetContact асоціюється з тегами ”Олександр від Гетьманцева”, ”Саша фонд держмайна” та ”Юрист Готелю Дніпро”.
Данило Гетьманцев раніше займався і, не виключено, що продовжує займатися гральним бізнесом. Свого часу він був акціонером лотереї ”МСЛ”, однак зв’язок Гетьманцева з цією лотерею простежується й сьогодні: Олена Полосенко, сьогоднішній співвласник МСЛ, водночас є співвласником юридичної фірми Гетьманцева Jurimex. Загалом засновників цієї лотереї ЗМІ раніше пов’язували з ”Альфа-Груп” підсанкціонного російського олігарха Михайла Фрідмана.
Гетьманцев особисто висвітлював факт купівлі готелю ”Дніпро” у своїх соціальних мережах. Ймовірно, голова податкового комітету, колишній помічник викритого агента ФСБ Володимира Сівковича Данило Гетьманцев через Олександра Осоку сприяв придбанню готелю ”Дніпро” на користь Кохановського та Кріппи.
Навіщо Максиму Кріппі та російському олігарху готель у центрі української столиці? Пояснюючи мету угоди, Олександр Кохановський говорив, що за рік-два на базі готелю ”Дніпро” він зі своїми партнерами створять перший у світі кіберспортивний готель із ареною для проведення у ньому чемпіонатів. Можливо, планам завадила війна, проте вже через півроку після покупки ПрАТ ”Готель Дніпро” подало заявку на реєстрацію ТМ Dnipro Casino із зазначенням індексів послуг казино та нічних клубів, але аж ніяк не кіберспорту. А у 2021 році Кріппа з Кохановським подали заявку до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей на відкриття казино та зали гральних автоматів у готелі ”Дніпро”, проте на той момент отримали відмову. У будь-якому разі плани явно змінилися.
Менше з тим, Інтерес до кіберспорту у Максима Кріппи простежується давно, так як увійшов у цей ринок він набагато раніше, ніж при купівлі готелю ”Дніпро” та кіберспортивної компанії NAVI. Максим Кріппа також є власником кіберспортивного букмекера GGBet, який останні роки позиціонується як генеральний спонсор купленого Кріппою клубу NAVI і який 23 серпня 2023 року отримав ліцензію КРАІЛ на роботу в Україні.
Це при тому, що GGBet — російський проект, який спочатку був задуманий як букмекерський підрозділ казино ”Вулк@н”. Ще 2011 року в Москві було зареєстровано ТОВ ”Бет.ру”, яке керувало сайтом букмекера ggbet.ru у Росії. Пізніше букмекер став позиціонувати себе міжнародним та зареєструвався також на Мальті (сайт https://ggbet.com) та Кіпрі (сайт https://gg.bet).
Торгова марка GGBet належить кіпрській компанії Brivio Ltd, яка, крім управління сайтом https://gg.bet, керує також і сайтом казино ”Вулк@н Вегас” (https://vulkanvegas.com) під торговою маркою ”Вулк@н”, яка, як уже було зазаначено вище, належить російському мільярдеру Олегу Бойку.
Директором Brivio Ltd є Федір Федорів, який разом із цим є директором кіпрської компанії One World Secretarial, що виступає секретарем іншої кіпрської компанії Bevita Holding Limited, засновника російського ТОВ ”Бет.ру”. Примітно, що у березні 2023 року президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО про накладення санкцій як на ТОВ ”Бет.ру”, так і на кіпрську Bevita Holding Limited та її директора Іванну Кінгу Ковальську як операторів російського букмекера GGBet.
А вже кілька місяців потому Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей видала ліцензію GGBet на роботу в Україні через створені у лютому 2023 року ТОВ ”Ггбет” та ТОВ ”Ггбет холдинг”. Одна рука б’є, друга — гладить?
Де в цій кіпрсько-російській системі компаній букмекера Максим Кріппа? Незважаючи на те, що своє ім’я він усіляко намагається сховати, реєстри все одно пам’ятають і залишають сліди. Федір Федорів, директор Brivio Ltd, є бенефіціаром українського ТОВ ”Новолоджик”, директором якого з 2010 до 2015 року, за данимисистеми YouControl, був Максим Кріппа.
Крім того, One World Secretarial, де Федір Федорів є директором, виступає секретарем у компанії Natus Vincere Esport CY (що має, до речі, однакову адресу реєстрації на Кіпрі, що і Brivio Ltd), де директором є Євген Золотарьов, директор клубу NAVI, власником якого з 2022 року став Максим Кріппа. Так, звучить трохи заплутано, але на схемі нижче всі зв’язки будуть чітко видно.
Однак, це ще не вся екосистема кіберспортивного бізнесу Кріппи на сьогоднішній день. На додаток до букмекера GGBet та клубу NAVI Кріппа створив кіберспортивну студію Maincast, яка, як стверджує її номінальний співзасновник Віталій Волочай, має 90–95% прав на висвітлення всіх турнірів у кіберспорті українською мовою. Maincast у 2020 році купила права на трансляцію турнірів ESL, одного з найбільших світових організаторів кіберспортивних турнірів, за що сплачує на рік $2,5 млн. По суті Maincast – це майданчик для залучення глядачів до ставок на GGBet. Команди NAVI грають, Maincast це транслює, а GGBet приносить доходи Максиму Кріппі.
У випадку з Maincast Максим Кріппа вже ховатись не став і виступив особисто засновником українського ТОВ ”Мейнкаст”. Другим засновником компанії є кіпрська фірма MainCast Limited, а секретарем — та сама One World Secretarial, яка виступає також секретарем кіпрських компаній клубу NAVI і ТОВ ”Бет.ру”, російського управителя букмекером GGBet.
По суті, One World Secretarial та її директор Федір Федорів стали сполучними у всьому ланцюжку компаній Кріппи, що замикає всю екосистему його грального бізнесу — казино ”Вулк@н”, букмекера GGBet, кіберспортивного клубу NAVI та студії трансляцій MainCast. Однак, є ще одна зачіпка, що поєднує з цими компаніями ще й згаданого вище розробника ігор для казино — компанію EvoPlay. Торгові марки EvoPlay, GGBet та MainCast зареєстровані в Україні через одного і того ж представника в особі Sandra Santos Rodriguez.
За даними ЗМІ, всією екосистемою грального бізнесу Максима Кріппи займається колишній співробітник поліції Руслан Оленюк.
Чому ми нічого не чули раніше про Максима Кріппу?
Тому що весь його бізнес був нелегальним. А коли робиш гроші незаконно, ”світитись” небезпечно. Сайти ”Вулк@ну” та GGBet працювали в Україні та Росії нелегально усі останні роки. Наприклад, на сайті видання ”Європейська правда” реклама казино ”Вулк@н” публікувалася ще 2015 року, коли до легалізації азартних ігор в Україні було ще п’ять років.
Більше того, букмекер GGBet успішно заробляв і продовжує заробляти на українських гравцях на низці своїх не ліцензованих в Україні сайтах. Ліцензований сайт ggbet.ua на даний момент поки що знаходиться в розробці і не функціонує. Тобто, незважаючи на отримання ліцензії, Максим Кріппа сьогодні як і всі останні роки заробляє на нелегальних азартних іграх, не сплачуючи податків до бюджету України.
У будь-якому разі, тепер, коли ”сліпа” Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, яка свого часу не бачила російського походження букмекера 1xBet, а сьогодні не бачить цього ж із ”Вулк@ном” та GGBet, видала ліцензії гральним проектам Кріппи, то із заробленими до цього мільярдами на незаконному гральному бізнесі вже можна вийти і в публічну площину, скуповуючи компанії, ЗМІ і нерухомість. Що Максим Кріппа став робити, вже не особливо ховаючись.
До вже згаданого готелю ”Дніпро” за понад 1,1 млрд грн Макс Кріппа у лютому 2023 року викупив у Національного банку України за 33 млн грн готельно-ресторанний комплекс ”Княжий двір” у Княжичах під Києвом — місце відпочинку банкірів та проведення фінансових івентів. Єдиним учасником аукціону та, відповідно, його переможцем стало ТОВ ”Мідал”, на 99,99% власником якого є Кріппа Максим Володимирович.
За 33 млн 111 тисяч грн він став власником комплексу площею майже 1,4 гектара із приміщеннями загальною площею 3787 квадратних метрів: це готель, фізкультурно-оздоровчий комплекс, банкетний зал, три конференц-зали, 16 альтанок, 2 басейни та штучне озеро. За оцінкою видання ”Главком”, купленого Кріппою через Тетяну Снопко, ціна у 827 тисяч доларів за таке майно — набагато нижча за ринкову.
Місяцем раніше, у січні 2023 року, все те саме ТОВ ”Мідал” Максима Кріппи за 311 млн грн придбало у націоналізованого раніше ”Промінвестбанку” елітний маєток у селищах Козин та Конча-Заспа під Києвом. До нього входять кілька житлових будинків, елінг, ресторан на 140 місць, адміністративний корпус, спальний корпус, житловий будинок площею 1128 квадратів та кілька земельних ділянок.
У січні 2024 року Кріппа став власником нерухомого майна у житловому комплексі «Парк Стоун» за адресою м. Київ, проспект Володимира Івасюка, 2д.
А от у грудні 2023 року сталась, мабуть, найбільша покупка Кріппи за останній час, коли він викупив у Вадима Столара найвищу будівлю Києва — бізнец-центр «Парус». 5 грудня компанія «Ола Файн», яку контролює бізнесмен Максим Кріппа через інвестиційний фонд «Генезис», стала бенефіціарним власником ТОВ «Передові технології плюс», що є безпосереднім власником будівлі торговельно-офісного комплексу «Парус» на вулиці Мечнікова, 2 у центрі Києва. Сума угоди невідома, але можна лише уявити про які немаленькі гроші йде мова.
Чи дивно, що одразу після того, як Кріппа став власником БЦ «Парус», в цій будівлі з’явився офіс букмекера GGBet. В травні 2024 року ігорна компанія почала публічно шукати офіс-менеджера в свій новий офіс в «Парусі».
Активне скуповування бізнесу та нерухомості Кріппою в цей час відбувалося не тільки в Україні, а й у Чехії. Причому примітний збіг — саме тоді, коли Тетяна Снопко перебралася до цієї країни після початку повномасштабного вторгнення Росії до України. Так, згідно з даними чеських реєстрів, у квітні 2022 року Максим Кріппа придбав чеську компанію ”Arponi Solution”, яку перейменував на ”GSC Game World Czech” (GSC Game World є розробником відомої комп’ютерної гри STALKER) та з 7 квітня цього року став її офіційним кінцевим бенефіціаром.
14 квітня 2022 року в Чехії з’являється свій підрозділ кіберспортивного клубу NAVI: Максим Кріппа (ще не володіючи NAVI офіційно) викупив чеську компанію Venroha Project і перейменував її в Natus Vincere CZ.
Проте, найбільш примітною угодою Кріппи в Чехії стала купівля вілли в елітному празькому районі Троя за адресою K Bohnicím 776/1A 171 00 Praha-Troja у російського бізнесмена Мігрідата Пірназара, колишнього голови ради директорів петербурзького підприємства “Невський завод ”Електрощит”. Як пише чеське видання CT24, ”сім’я Пірназара продала свою частину в компанії, на яку зареєстровано будинок, новими власниками стали українці Максим Хайтулов та Максим Кріппа”. Ціна угоди не вказується, але в будь-якому випадку в розпал війни Росії проти України купівлі нерухомості та бізнесу у росіян виглядають більш
ніж промовисто.
За даними реєстрів, угода відбулася 20 липня 2022 року, коли Кріппа та Хайтулов стали бенефіціарами чеської торгової компанії ”RTR Co” Мігрідата Пірназара. Саме через кілька місяців після цього Тетяна Снопко повернулася в Україну і взялася за покупку українських медіа.
Кінцева мета – політика?
Скупка ЗМІ в Україні споконвіку була пов’язана з бажанням забезпечити собі вихід до влади. Як уже говорилося вище, медіа в Україні розглядати як бізнес-проекти в принципі складно, а сьогодні під час війни — так і поготів. А ось як інструмент досягнення своїх бізнес чи політичних цілей — більше схоже на правду.
”Ринок медіа в Україні відрізняється від інших ринків тим, що на ньому основна частина гравців – це не бізнес, а інструмент політичного впливу”, – наголошував у коментарі Forbes партнер венчурної компанії Flyer One Ventures Віталій Лаптенок.
Враховуючи, що Максим Кріппа у 2015 році вже намагався, хоч і безуспішно, стати депутатом Київської міської ради від партії ”Об’єднання ”Самопоміч”, а до цього був помічником народних депутатів Верховної Ради 6 скликання від партії ”Батьківщина” Руслана Лук’янчука та Валерія Бабенко, версія із наміром зайнятися політичною діяльністю може бути цілком реальною.
Не безглуздою виглядає і та версія, що ЗМІ для Кріппи — можливість відбілити свою репутацію, і з іншого боку, мати майданчики для просування своїх проектів. Що, власне, вже відбувається. Наприклад, на сайті delo.ua сьогодні можна знайти багато публікацій про благодійну діяльність Максима Кріппи та його фонду ”МК Foundation”. Крім цього, видання останній рік приділяє регулярну увагу кіберспортивному клубу NAVI, також було опубліковано компліментарне інтерв’ю з керівником студії MainCast Віталієм Волочаєм.
Враховуючи міцні зв’язки та багату історію відносин Максима Кріппи та Максима Полякова з російським бізнесом, не можна виключати й того, що за покупкою українських ЗМІ під час війни можуть стояти й російські інтереси.
Запитати про все це самого Максима Кріппи виявилося складним завданням, оскільки в Україні він, зважаючи на все, практично не буває. Деякі ЗМІ вказували, що він живе в Лос-Анджелесі, однак у реєстраційних даних його компаній його адресою вказано Дубаї, де він володіє квартирою №4803 у найвищому хмарочосі світу Бурж-Халіфа.
Якою б не була мета купівлі українських ЗМІ Максимом Кріппою та його партнером Максимом Поляковим, такий активний розвиток їхньої гральної бізнес-імперії, що наскрізь пронизане російським корінням, насторожує. Як і те, що українська держава, яка майже два роки величезною ціною обороняється від російської агресії, мовчки спостерігає за тим, як російські бізнесмени та їхні українські протеже, які фінансували російську армію, розправляють в Україні свої крила. Хоча факт видачі ліцензій російським онлайн-казино ”Вулк@н” та букмекеру GGBet з боку Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, мовчанням назвати складно. Активне сприяння.
P.S. Під час підготовки даного матеріалу стало відомо про ще одну купівлю тандему Кріппа-Поляков. У вересні 2023 року засновник OSINT-агентства Molfar Артем Старосек купив інтернет-видання AIN.UA. За даними Forbes, Старосек до заснування Molfar працював у Noosphere Ventures Максима Полякова, де перевіряв об’єкти інвестування фонду. Декілька учасників IT-ринку підтвердили, що видання AIN.UA де-юре належить колишньому співробітнику Полякова, але за фактом — самому Полякову.
