Модераторка, директорка з комунікацій SCM, голова наглядової ради проєкту “Серце Азовсталі” Наталія Ємченко запитала в учасників дискусії, що зараз відбувається на ринку праці та яких змін він потребує.

Керівниця проєкту “Назустріч” у Work.ua Анастасія Розлуцька, котра вже другий рік займається працевлаштуванням ветеранів, розповіла, що для неї ця робота вже не про соціальний проєкт, а про нову реальність. За її словами, зростання кількості військових, які повертаються до цивільного життя, вимагає не одноразових ініціатив, а системного підходу.

Однак головна проблема — не лише у вакансіях, а у втраті професійної ідентичності. 

Анастасія додала, що трапляються випадки, коли один і той самий ветеран відгукується і на вакансію журналіста, і на посаду помічника майстра на СТО. До цього додається проблема відсутності зворотного зв’язку від роботодавців. Адже ветерани часто сприймають мовчання як дискримінацію, коли їм не відповідають через те, що вони прийшли з війни. Але насправді це загальна проблема ринку — слабка культура фідбеку. 

Ще один ключовий бар’єр — неможливість повернутися до довоєнної професії. За результатами опитування, 29% ветеранів не планують повертатися на попереднє місце роботи через проблеми зі здоров’ям, релокацію або зміну цінностей. А 19% — виходять на ринок праці вперше, серед них ті, для кого армія була першою і єдиною роботою після навчання.

Цікаво, що 70% ветеранів вважають свій військовий досвід релевантним для цивільної роботи. Йдеться не лише про охоронні функції, але й про soft skills, зокрема командну роботу, відповідальність за життя інших, вміння швидко адаптуватися та діяти під тиском.

Втім, за її словами, з боку ветеранів є попит на роботу в охороні, але часто це не усвідомлений вибір, а радше “найкоротший шлях спротиву”.

Бізнес адаптується, але обережно

Серед учасників дискусії виступила й представниця державного Sense Bank. Директорка з управління персоналом Sense Bank Олена Велика розповіла, що банк не виділяє ветеранів в окрему категорію, однак має системний підхід до підтримки всіх вразливих груп.

Тим не менш, у Sense Bank 80% співробітників вже пройшли навчання з комунікації з ветеранами, а HR-команда спеціально готувалася до роботи з цією категорією.

Вона додала, що лише 2% кандидатів без банківського бекграунду відгукуються на вакансії компанії. Серед причин: брак інтересу до сфери або невідповідність зарплатних очікувань.

Керівник проєкту “ПроВетеран” в ДТЕК Вадим Галицький підкреслив, що після повномасштабного вторгнення Україна опинилась перед новою кадровою реальністю, коли тисячі співробітників великих компаній стали військовими, а сьогодні повертаються до цивільного життя. Проте вони повертаються не лише з бойовим досвідом, а й з травмами, новими цінностями та очікуваннями, тому бізнесу необхідно адаптуватися. 

Він зазначає, що в компанії трансформації почались не на рівні гасел, а фізично — з реконструкції промислових об’єктів.

У ДТЕК мобілізовано близько 5,5 тисячі працівників, вже повернулося понад 1000. Із зовнішнього ринку за цей час компанія працевлаштувала понад 200 ветеранів. Ключову роль у поверненні відіграє помічник ветерана. Це не HR, а окрема людина, що супроводжує військових від повернення до повної адаптації. 

Директорка з комунікацій Інтерпайп Людмила Новак розповіла, що в компанії побудували патронатну службу ще в 2014 році. Вже з першого дня повномасштабної війни в компанії повернули всі напрацьовані практики. 

У компанії 1300 мобілізованих, 200 уже повернулись. 70–80% залишаються працювати після шести місяців. Окремо найнято ще 80 ветеранів — 90% з них досі на місцях.

Реінтеграція ветерана починається з поглибленого медичного огляду в корпоративній полікліниці в Дніпрі. Якщо екс-військовий з іншого міста, йому забезпечують комфортний трансфер. За результатами огляду формується індивідуальний план з фізичного відновлення.

Якщо людина не може повернутись на довоєнну позицію, для неї підбирають нову, враховуючи її поточний фізіологічний на психологічний стан. Намагаються запропонувати не формальну посаду, а таку, де людина зможе реалізувати свій досвід та буде корисною підприємству. За потреби пропонують навчання.

Як бізнес та держава вибудовують нову реальність працевлаштування

Альона Скорзова, представниця Державної служби зайнятості, окреслила чотири напрямки роботи для повернення ветеранів до цивільної професії, зокрема це: 

1. Гранти на власну справу: від 250 тис. до 1 млн грн, вже видано понад 2000 позитивних рішень.
2. Професійна освіта та перекваліфікація: безкоштовно за 98 програмами у професійно-технічних центрах (з проживанням і проїздом).
3. Ваучери на здобуття вищої освіти: до 30 тис. грн на магістратуру або інше підвищення кваліфікації.
4. Компенсації роботодавцям: 50% заробітної плати ветерана до 6 місяців або компенсація облаштування робочого місця (до 120 тис. грн для осіб з інвалідністю).

Кар’єрні радники служби зайнятості — це ще одна ланка у ланцюгу підтримки. Їхня задача — допомогти тим, хто ще не визначився. Зокрема, це написання резюме, розбір навичок або запропонувати шлях від навчання до власного бізнесу.

Що думають самі ветерани

Ветеран, оборонець Маріуполя Кирило Тюрнєв наголосив на тому, що без системної підтримки та зміни інституційної культури ветеранський потенціал залишатиметься нереалізованим.

За його словами, адаптація — це головне. А найгірше, коли немає часу або простору на психологічну адаптацію. 

Стажування, пробні дні, практика — це хороші способи допомогти людині зорієнтуватися. Також важливо, щоб в колективі не робили з ветерана “особливого”, адже повага — це не про жалість.